Розацеа: діагностика та сучасне лікування

Що таке розацеа?

Розацеа — це хронічне запальне захворювання шкіри обличчя, що характеризується стійким почервонінням, розширеними судинами (телеангіектазіями), папулами та пустулами. Захворювання переважно вражає центральну частину обличчя — ніс, щоки, підборіддя та лоб. Розацеа частіше зустрічається у людей зі світлою шкірою віком від 30 до 50 років та має хронічний перебіг із періодами загострень і ремісій.

Причини та тригери

Точна етіологія розацеа залишається предметом досліджень, однак відомо кілька ключових факторів, що провокують розвиток та загострення захворювання:

• судинна дисфункція: порушення регуляції тонусу судин шкіри обличчя призводить до стійкого розширення капілярів та почервоніння.
• імунна відповідь: надмірна активація вродженого імунітету та підвищена продукція антимікробних пептидів (кателіцидинів) спричиняє запалення.
• Demodex folliculorum: підвищена кількість кліщів демодекс у волосяних фолікулах є характерною ознакою розацеа та підтримує запальний процес.
• зовнішні тригери: ультрафіолетове випромінювання, різкі перепади температури, гострі страви, алкоголь, стрес та інтенсивні фізичні навантаження.

Клінічні прояви

Розацеа має чотири основні підтипи: еритематозно-телеангіектатичний (стійке почервоніння та судинна сітка), папуло-пустульозний (запальні елементи, подібні до акне), фіматозний (потовщення шкіри, переважно носа — ринофіма) та очний (ураження очей з почервонінням, сухістю та печінням). У кожного пацієнта можуть поєднуватися ознаки кількох підтипів одночасно.

Діагностика розацеа

Діагноз розацеа встановлюється клінічно на основі характерних фенотипічних ознак згідно з критеріями Національного товариства розацеа (NRS). Обов'язковим діагностичним критерієм є стійка центрофаціальна еритема, що посилюється під впливом тригерів. Дерматоскопія дозволяє візуалізувати полігональні судини. Мікроскопічне дослідження зскрібків шкіри визначає щільність кліщів Demodex. Біопсія шкіри виконується рідко — лише для диференціальної діагностики із системним червоним вовчаком чи саркоїдозом.

Сучасне лікування

Терапія розацеа є комплексною та тривалою. Місцеве лікування включає метронідазол, івермектин та азелаїнову кислоту, що зменшують запалення та кількість Demodex. При папуло-пустульозній формі призначають низькі дози доксицикліну (40 мг/добу) з протизапальною дією. Судинні прояви корегуються бримонідином та лазерними процедурами (IPL, PDL). Фіматозні зміни потребують хірургічного або лазерного ремоделювання. Обов'язковим компонентом є щоденний сонцезахист SPF 30+.

Рекомендації пацієнтам

Для контролю розацеа рекомендується вести щоденник тригерів, уникати агресивних засобів для очищення шкіри, використовувати м'які безалкогольні засоби з нейтральним pH, обов'язково застосовувати сонцезахисний крем щодня, обмежити споживання гострої їжі та алкоголю, а також дотримуватися призначеної підтримувальної терапії навіть у періоди ремісії.